“Бадьорися! Устань, він кличе тебе” (Мр 10, 46-52).
У цьому Євангелії важливу роль відіграє слух. Сліпий Вартимей почув, що близько нього проходить Ісус і вирішив використати нагоду стати здоровим. Він, напевно, роками сидів і просив собі дмилостиню на прожиття, бо не міг працювати й залежав від ласки людей. Але однієї миті, знаючи, що поряд проходить Спаситель, усвідомив, що має унікальний шанс отримати зір і провадити повноцінне життя. Тому почав голосно просити Христа оздоровити його очі. Так само Бог дає нам нагоди отримати Його любов, тож потрібно не зволікати, не відкладати, а відразу діяти, використати нагоду змінити життя.
Сліпий жебрак не просто просить помочі, він двічі кричить до Ісуса Христа помилувати його. Хоч апостоли намагалися втихомирити його, зупинити крик сліпця, але Вартимей не переставав просити Христа допомогти йому. Цим сліпець вчить нас бути витривалими у молитві, не зупинятися на середині дороги, а йти до кінця, доки не отримаємо відповіді від Бога. Бачимо, що попри певні перешкоди, Господь почув прохання Вартимея. Так само Бог відповідає нам, коли ми готові прийняти потрібні дари, почути Його голос допомоги. Тому у книгах пророків Старого Завіту часто присутні слова: „Говори Господи, слуга твій слухає”.
Один молодий студент семінарії звернувся за порадою до свого духовного отця: „Чую, отче, якийсь голос у собі, що хтось часто говорить до мене, але не розумію його”. Отець відповів йому: „Коли наступного разу почуєш цей голос, запитай: „Скажи мені, хто ти є? І якщо це Божий голос, Бог об’явить Себе тобі”.
Своїм наполегливим проханням Вартимей засвідчив важливість, потребу оздоровлення та свою віру, що саме Ісус може допомогти йому. Очевидно, він чув про знаки та чуда, які творив Ісус Христос, тому не просив у Нього хліба чи грошей, а того, чого дійсно потребував – зцілення зору. Маючи зір, він зможе власною працею забезпечити своє життя.
Тривала молитва має наблизити нас до Ісуса, зміцнити зв’язок з Ним, утвердити віру у Його всемогутність і любов, що тільки Бог є єдиним джерелом добра, допомоги для нас. А також зміцнити нас самих, додати впевненості у собі та відваги здобувати добро.
Отже, це Євангеліє наголошує, що потрібно казати Богові про найважливіше, чого потребуємо, та мати відвагу настирливо просити цього в Нього, як той жебрак.
Це не означає, що треба фізично кричати на молитві, але щоб наше серце впевнено взивало про те, чого ми потребуємо. Якщо справді з таким налаштуванням прийдемо до Бога, Він готовий відповісти на будь-яке наше прохання.
